Твоє місто, як воно є

Зірку вбило струмом на Ніжинщині

Подружжя Горлач із села Світанок Ніжинського району 4 червня в одну мить втратили свою годувальницю. У самому центрі села, на очах у багатьох.

– Увечері, годині о восьмій, корови йшли з пасовища. Я на велосипеді їхав зустрічати свою, – розповідає 67-річний Анатолій Григорович. – Чи не доїхав, може, метрів шістдесят, як раптом моя Зірка з ревом впала під чужим паркан. Що трапилося?! Я натиснув на педалі, під’їхав до неї, дивлюся – обірваний електропровід зачепився за її передню ногу, обкрутився навколо задньої. Давай я шукати, чим би його відкинути – руками адже не можна. Перебіг через дорогу, схопив якусь палицю, відкинув нею провід. Та потрапив на залізну колонку, що під тим двором.

Аж іскри посипалися! Довелося відкидати і від колонки. Ще й мене трохи стьобнув струмом, але не сильно – благо на взуття була гумова підошва. Кинувся до Зірочка, а вона вже готова … Для корови і 16 вольт достатньо. Підбігли і інші люди, але рятувати вже не було кого.
Подзвонив в Ніжинські РЕМ: «Їдьте щось робіть».

На вулиці багато дітей, метрах в тридцяти від того двору до людей внуки приїхали, бігали там, гуляли. Страшно навіть уявити, якби на той провід натрапила не моя Зірка, а дитина …

– Чи не доведи Господи! – теж не може заспокоїтися в.о. голови Світанковского сільради Світлана Ткаченко. – Буквально перед цією НЗ в селі зникло світло. Приїхали з РЕМ майстри, полагодили. Чи то напруга велика пішла, що той провід зовсім перегорів і впав? ..

– Після мого дзвінка РЕСівці приїхали через півтори години, – продовжує Анатолій Горлач. – Весь цей час ми з людьми стояли, стерегли. Тим часом я набрав і м’ясникам. Прийшли, назвали ціну. І думай – або залишити тушу на ніч, а вранці шукати когось з пропозицією краще, або віддати зараз, по суті, даром. Корова важила десь 600-700 кілограмів (була найбільша в стаді), але довелося здати за безцінь.

На наступний день до мене приїхав директор Ніжинських РЕМ з юристом. Намагалися провину з себе скинути: мовляв, треба, щоб пастух гнав кожну корову до її двору (як вони це собі уявляють?!), ну а провід впав нібито через те, що у людей у ​​дворі шовковиця розрослася, а він об її гілки терся. Але вина їх: електроопора не у дворі, а на вулиці, дроти на ній ще з радянських часів, цей тримався на соплях, той кінець, що до сих пір висить на стовпі, такий тонюсенький. Пропонували мені: «Давайте полюбовно домовимося». Обіцяли передзвонити, але так і не передзвонили. Мені шкода корівку. Гарна була, ще не стара. Нехай відшкодовують. Якщо ні – обов’язково подам в суд. Чому я повинен їм дарувати?

– Нову годувальницю шукаєте?

– Ні, вирішили з дружиною не брати. Обоє вже на пенсії. Корову тримали, щоб хоч трохи допомагати дітям (їх у нас троє, є і внуки). А якщо вже так сталося, то вистачить.

P.S. В АТ «Чернігівобленерго», куди як структурний підрозділ входить Ніжинський район електричних мереж, нам сказали, що до них офіційної скарги про загибель тварини не надходило. Однак його власники мають право подати до суду.

Аліна Ковальова, «Гарт» №24 (2932) від 13 червня 2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *